Колись народ-агресор, завойовник мирної Палестини – филистимляни, давним-давно прийшли і відхопили шматок священної землі під сонцем. Вони хотіли кращого життя і прийшли сюди. Спочатку вони були мирними. Їх намагалися вигнати, а вони відповіли дзвоном мечів. Народ, який мріяв про мир і спокій, переміг недругів і заснував найпотужнішу державу, яка існувала кілька століть. Сьогодні ж цей народ продовжує воювати за свою землю, використовуючи нелюдські методи. Хто ж вони, борці за свободу чи терористи?
Зміст
Історія Палестини. Коли і як?
«Філістія» з минулої ери до сьогодні
Палестино-ізраїльський конфлікт
Життя нинішньої держави Палестина
Територія
Прапор
Державний лад, форма правління та партії
Закоиы
Армія
Документи громадян
Палестина і світова спільнота
Столиця, великі міста та територіальний устрій
Чисельність населення і національності
Мова та релігія
Урбанізація та зв'язок
Засоби масової інформації
Освіта та наука
Економіка
Валюта, курс та банкова система. Інфляція
Рівень життя населення. Податки
Найбільш розвинені галузі країни
Транспорт і пересування
Медицина та її доступність
Культура Держави Палестина
Настрої серед населення
Палестинці – борці за свободу чи терористи?
Держава Палестина (араб. دولة فلسطين, англ. State of Palestine) – юридично частково визнана незалежна держава на Близькому Сході. Перебуває на етапі створення. Незалежність Палестини на вересень 2015 року визнали 136 з 193 країн – членів ООН. Проте, фактично і юридично, Палестинської держави сьогодні не існує.
Свою незалежність від Держави Ізраїль Палестина проголосила 15 листопада 1988 року. Після декількох років паперової тяганини, політичних суперечок і марно витраченого часу в 1994 році була створена Палестинська Національна адміністрація (далі ПНА) – органи управління Палестиною. З 1994 р. ПНА отримала землі, на які претендувала в переговорах з Ізраїлем.
Палестинці – вільний народ
З січня 2013 року уряд Палестини видав указ, який в прямому сенсі вказував, в офіційних цілях іменувати країну як «держава Палестина», а не «Палестинська Національна адміністрація». Однак, указ був проігнорований багатьма державами в силу слабкого авторитету Палестини на світовій арені.
Важливо знати, що створення Палестини почалося неспроста. Безліч пригод та факторів посприяло виникненню цієї «напів-держави». Розпад Османської імперії, Перша світова війна, дії Ліги Націй, рішення ООН та арабо-ізраїльський конфлікт – всі ці та не тільки події і призвели відносно невеликий шматок землі до існування у складі частково визнаного «недодержави» – Палестини.
Читайте також: Як виглядає невизнан «свобода»: Південна Осетія
«Філістія» з минулої ери до сьогодні
Фаластін, Філістія, Келесірія, Ізраїльське царство, Сирія Палестинська – це далеко не всі назви, які носила територія сучасної Палестини ще з третього тисячоліття до нашої ери. Історія цього шматочка землі надзвичайно цікава, адже з самого початку часів і до сьогоднішнього дня тут будувалися і падали тисячі міст, осідали і йшли безліч народів, змінювалися царі та правителі.
Довгі століття, кочові народи один за одним подорожували через ці краї, поки на території між стародавнім Єгиптом і стародавньою Месопотамією не зароджується Древній Ханаан – предок сучасних Сирії, Йорданії, Лівану та Ізраїлю. Люди цих земель – фінікійці, амореї, хетти, іевусеї – заснували колосальну кількість колоніальних володінь на берегах усього Середземного моря.
У XII столітті до н. е. на територіях Ханаана поселяються філістимляни – морські народи, що вторглися. Вони називають деякі сучасні регіони Палестини їх же сучасними назвами. Наприклад, тоді почав існувати регіон під назвою Сектор Газа.
Далі почався недовгий період об'єднаного єврейського царства під управлінням Саула, Давида і Соломона. За часів правління цих царів, Ізраїльське царство відчувало небувалий підйом у сферах економіки, політики, науки та культури. Найбільший підйом був забезпечений царем Соломоном з 1020 року до н.е. і до кінця часів Ізраїльського царства. У підсумку, депресія царя залучила народ до смути, що призвело до знищення єврейської держави та депортації євреїв з рідної землі.
На прийомі у царя Соломона
Єврейська держава розпалася на дві половини – Іудейське та Ізраїльське царство, що в майбутньому спричинило за собою жорстоке суперництво між цими двома державами. Розділ надвоє дуже послабив колись могутню державу, через що e 722 році до н. е. Ізраїльське царство було захоплено ассирійцями, а в 586 році до н.е. – Іудейське царство захоплено Навуходоносором II. Ще кілька разів змінюються господарі цих земель, поки Гней Помпей не приєднує Палестину до Римської імперії.
Період правління Риму в Філістії починається з 66 року до н.е. Wей період був найтрагічнішим в історії Палестини. Уряд Риму замінює владу в країні, проводить політику еллінізації та будівництво різних пам'яток архітектури на честь римських богів. Починається повстання євреїв, які швидко задушуються. В результаті заколоту більш ніж 500 000 євреїв було вбито, а ще більше – вигнано з держави.
Розпад Великої Римської імперії в 395 році залишив більшість земель без господарів. Палестинська земля стає частиною Візантійської імперії, проте в цьому правлінні була перерва. З 614 по 629 рік Візантія втратила контроль над провінцією на користь персів та їх держави Сасанідів. Відновивши контроль, новий імператор Візантії Іраклій I продовжує масові репресії та страти євреїв. Кількість населення євреїв в регіоні падає до мінімальної позначки, але все ще продовжує існувати.
Незабаром в Палестину втручаються араби. Через чотири роки, у 638-му, вони витісняють візантійців і отримують ключ від Єрусалиму. Майже половину тисячоліття Палестина залишається закріпленою за праведним халіфатом. На кордоні X і XI століть араби втрачають свій вплив.
Епоха хрестових походів – час воєн
Починається епоха хрестових походів. У 1099 р. хрестоносці беруть під свій вплив Єрусалим і засновують Єрусалимську державу. Незважаючи на початок розквіту, лицарі не прижилися в цьому районі. Будівництво замків, зміцнення економіки та соціальної сфери життя не змогло протистояти ворожнечі тамплієрів та іоанітів – колишньої арабської еліти. Королівство впало у 1291 р.
Через недовгий проміжок часу, в 1517 році, територія Палестини переходить у володіння турків. До кінця існування Османської імперії-аж до 1917 року – в країні траплялося саме різне: вторгнення арабів на початку XVIII століття, втручання французів на чолі з Наполеоном, восьмирічне правління Єгипту, велика єврейська імміграція – перша Алія та Кишинівський погром.
Наполеон в арабських країнах
Після закінчення існування Османської імперії її колишні землі почали ділити. Палестина дісталася Великобританії через необхідність створення і зміцнення економічної, політичної, а також адміністративної сфер. Британія отримала мандат від Ліги Націй і почала задіювати свою королівську політику. Острівне королівство заборонило імміграцію євреїв, розділило територію для євреїв і не євреїв та створило «Білу книгу» – документ, що ущемляє права вищезазначених.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: «Країна душі» – Абхазія
Після геноцидів та війни новоствореній ООН довелося вирішувати долю і так постраждалого народу – євреїв. Рішення довго чекати не довелося. У 1947 р. був прийнятий законопроект про розподіл Палестини на дві частини – єврейську і арабську. Майбутні власники останньої не погодилися на подібний компроміс і почали затяжний конфлікт, в результаті чого виникла війна, теракти і повстання. У 1994 р. була заснована ПНА зі столицею в Рамаллі. У 2005-2006 Ізраїль почав виводити війська із захоплених територій і йти на мирні переговори.
Палестино-ізраїльський конфлікт
З моменту задуму про створення Палестинської держави пройшло чимало часу. Велика кількість подій та людей, які брали участь у цих подіях, в сукупності представляють тривалий історично важливий часовий відрізок – Палестино-ізраїльський конфлікт (далі ПІК).
Спроба за спробою створити Палестинську державу тільки сильніше розпалювала міжнаціональну ворожнечу. Ця суперечка триває вже не одне десятиліття, і в наш час більшість представників різних сторін згодні на компроміс та мир. Але ні, люди продовжують гинути, а влада продовжує відсиджуватися в своїх кабінетах і вести непотрібні переговори.
Конфлікт Ізраїлю і Палестини не проходить мирно. З обох сторін запалюються факели та точаться мечі. Військові сили Ізраїлю щодня борються з інтифадою – рухом, спрямованим на знищення держави Ізраїль. За час ПІК та арабо-ізраїльського конфлікту загинуло понад 60 тисяч військовослужбовців, а конфлікт досі триває.
Стіна між палестинцями та євреями – явна ознака апартеїду
У конфлікті, як часто це буває, дві ворогуючі сторони – прихильники Ізраїлю та його противники. Перші бачать в сучасних землях Палестини історичну батьківщину євреїв і, виходячи з конвенцій ООН, стверджують, що мають право жити на цій землі. Другі ж – категорично проти існування єврейської держави на території сьогоднішньої Палестини, а також звинувачують ізраїльські військові сили в окупації, а політику ізраїльтян називають расизмом та апартеїдом.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: «Кавказська Швейцарія» - Нагорний Карабах
Безліч організацій, угруповань та людей замішано у подіях вищезгаданих конфліктів. Однією з ключових фігур був Ясір Арафат – президент ПНА та голова Організації визволення Палестини. Ця людина – один з найжорстокіших політичних діячів, який відомий всьому світу своїми радикальними методами правління. Для когось Арафат був національним героєм та борцем за суверенність Палестини, для інших же він був маніяком, терористом і найлютішим ворогом, позаяк організовував атаки проти місцевого населення.
Ясір Арафат – найлютіший ворог євреїв та національний герой палестинців
Окремо слід згадати Палестинські терористичні організації, які в союзі з владою Палестини організували терористичні акти проти ізраїльтян nf євреїв. Такими організаціями є організація визволення Палестини – політично-терористична організація, визнана ООН, Народний фронт визволення Палестини, палестинський Ісламський джихад, ХАМАС і ще кілька відомих організацій. Діяльність деяких з них починається з 1947 року – часу, коли держава Ізраїль була близька до проголошення незалежності. З 1950 по 1990 теракти проходили рідше, а з початку дев'яностих і до сьогодні вони траплялися щороку, за винятком 1991 року. Найжахливішим відрізком часу була перша декада цього століття і тисячоліття – період з 2000 по 2009. За цей час теракти забрали життя 767 осіб.
ПІК – результат опору двох сторін заради вигоди. І ніхто не поступається, адже гордість і принципи найважливіше. Від терактів за час всього конфлікту постраждало понад 2500 цивільних.
Життя нинішньої держави Палестина
Територія та сусіди
Територія Палестини – дуже спірне питання. У різні роки вона мала різні форми і розміри. В результаті арабо-ізраїльської та Шестиденної воєн, території, виділені ООН під арабську державу, перейшли під контроль держави Ізраїль. Сьогодні землі Палестини налічують в собі 6020 квадратних кілометрів, що дуже мало у співвідношенні із населенням країни.
Територія сучасної Палестини
Безпосередніми сусідами Філістії є, як не дивно, Держава Ізраїль, а також Йорданія, Єгипет, Сирія та Ліван.
Прапор
Палестинський прапор, як і багато інших прапорів країн світу, має свою особливу історію. Сучасна символіка країни походить від прапора арабів-націоналістів за часів Першої світової війни і повстання проти Османської імперії.
Зображення на прапорі являє собою звичайне полотно з трьох різнокольорових горизонтальних смуг – чорної, білої та зеленої, зверху вниз. У древкового краю розташований червоний рівнобедрений трикутник, спрямований основою до древка. Кожен колір, само собою, щось означає. Чорний знаменує Абассидів-народ колись великого халіфату, білий-впливову династію Омейядів, зелений – династію Фатимідів і іслам, а червоний – Хариджитів – перших релігійних воїнів в історії ісламу.
Чотириколірний прапор – прапор держави
Раніше прапор був зовсім іншим. Колись він являв собою полотно, розділене вертикально навпіл. Ліва частина була блакитною, а права – білою. По центру старого прапора розташовувалася шестикутна зірка Давида.
Однією з особливостей прапора Палестини, є те, що він використовувався для створення інших прапорів. Зокрема, такі країни використовували прапор Палестини для створення свого: Сирія, Ірак, Йорданія, Об'єднані Арабські Емірати, Західна Сахара і Хіджаз. Немає фантазії у людей, що поробиш.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: Між «совком» та пострадянським капіталізмом – Придністров'я
Державний устрій, форма правління та партії
У зв'язку з невстановленим статусом держави форма правління також трохи нестійка. Палестина-унітарна держава з системою парламентської республіки, але в країні фактично править система напівпрезидентської республіки.
Управляє державою палестинський уряд, так зване ПНА. Цікаво, що воно розділене на дві частини. Перша частина управляє сектором А – безпосередньо головним шматком країни зі столицею. Друга частина – віддаленим Сектором Гази.
Стосовно влаштування держави – все банально, як і в багатьох країнах. Весь урядовий орган складається з міністерств. Такі ж міністерства економіки, закордонних справ та оборони. Гілки влади ті ж. Наприклад, роль законодавчої гілки влади виконує Палестинська законодавча рада. Окремо можна згадати про кількість депутатів. Та ж законодавча рада налічує 88 осіб, а Палестинська Національна рада – 669. Порівняно багато для такої невеликої кількості населення.
Політика – важлива сфера життя палестинців
Партії в державі існують. І дуже бурхливо протистоять один одному. Всі разом вони являють собою організацію звільнення Палестини. Серед партій існують як великі, так і невеликі об'єднання. Найбільші з них: ФАТХ – найбільша з усіх партія з націоналістичними поглядами, Народний фронт визволення Палестини-ліворадикальна партія і демократичний фронт визволення Палестини з комуністичними принципами.
Цікавою деталлю є уряд Сектора Газа. Так як на території всієї Палестини діють закони шаріату, відповідно потрібні люди, які повинні спостерігати за їх виконанням. Це роботою займається орган, що не зустрічається вам до цього ніколи – Комітет з поширення чесноти і запобігання пороку.
Закони
Закон ПНА діє тільки на підконтрольній їй території. Як і в Ісламській державі, дотримуються принципи ісламського шаріату. На них же і будується основна частина правил і законів.
У законодавстві Палестини більше 120 статей. Всі вони регулюють правила і поведінку населення країни. Однак є закони, які не стосуються мирного населення. Наприклад, існує закон про те, що Палестина – частина великого арабського світу або що Єрусалим – столиця Палестини. Як би не говорилося, а написане не відповідає реальності.
Насправді у народу Палестини правильні закони. У законодавстві прописано про невинність людини, поки його провину не довів закон (всім відома презумпція про невинність), про право на добробут та про право на захист про дискримінацію.
Армія Палестини
Палестина не перестає дивувати. У цієї країни немає власної армії – ні сухопутної, ні ВПС і навіть ні ВМС. А вся справа в тому, що їй, в рамках ізраїльсько-палестинського договору від 1993 року, не можна мати свою власну армію. Але при цьому, Палестина не зовсім беззбройна держава.
Якщо у країни немає військ, це ще не означає, що держава обходиться без «силової» підтримки. Одним з підрозділів ПНА є Агентство національних сил безпеки. Існує ще деяка кількість органів безпеки і всі вони входять до групи Палестинських служб безпеки.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: Чудовий острів – Тайвань
Насправді, у ПНА є тільки добре підготовлена і обладнана воєнізована поліція, яка стежить за порядком на територіях країни. Важких військ у держави немає, але їм це і не потрібно.
Документи громадян
Громадяни Палестини, незважаючи на спірний стан держави, мають свої паспорти. Введений ще в 1995 році Палестинською Національною адміністрацією, цей документ сьогодні визнається в 29 країнах світу. Серед країн, що визнають палестинський паспорт – Росія.
Офіційний паспорт Держави Палестина
До речі, якщо у вас є свідоцтво народження в Палестині, то ви спокійно можете претендувати на громадянство і паспорт, адже за законами країни, той, хто народився в межах її території – громадянин цієї держави.
Палестина та світова спільнота
На сьогоднішній день колишня Філістія визнана 135 державами. Всі вони складаються в ООН. Палестина ж має статус держави-спостерігача. Багато критики було викликано на адресу самовизначеної країни, проте уряд Палестини досі намагається стати «такою ж» країною, як і всі інші.
Як не дивно, держава Ізраїль не підтримує створення Палестинської держави як такої і намагається заважати цьому всіма можливими способами. Великі Сполучені Штати Америки також не визнають автономію Палестини і вимагають, щоб питання спочатку вирішилося між Ізраїлем і Палестиною, а вже потім між Палестиною і ООН. На думку ізраїльської держави, Палестина зовсім не існує через відсутність територій у ПНА, наприклад.
Свобода далася палестинцям нелегко
Більшість країн-членів Генеральної Асамблеї виступають за палестинське самовизначення, однак ООН не може дати статус повноправного члена організації через відсутність голосів трьох постійних членів Ради Безпеки. Цими країнами є США, Франція та Великобританія.
Столиця, великі міста та територіальний устрій
Ще одна цікава особливість Палестини в тому, що у неї немає цілої столиці. Є половинка. Заковика полягає у невизначеному статусі країни та недотриманні домовленостей стороною ізраїльської держави. Але, де-факто столицею Палестини залишається Східний Єрусалим. Хоча в законодавстві країни написано, що весь Єрусалим належить Філістії.
Найбільших і дуже важливих міст не дуже багато. Безумовно, до них відноситься половинка столиці, адміністративний центр країни – Рамаллахе та сумнозвісне місто Газа. Останній грає дуже важливу роль у всіх сферах країни, позаяк містить в собі 1/8 населення всієї держави.
Столица держави – Східний Єрусалим
У Палестині панує знайоме з минулої статті територіальний устрій. Як і в Ісламській державі, в державі Палестина вся територія поділяється на мухафази або провінції (і те, і інше використовується в одному сенсі), що є подобою поділу нашої країни на області. Найбільшою провінцією країни є провінція Хеврон з населенням в 750 000 чоловік.
Однак, в територіальному устрої Філістії є ще одна особливість – автономний регіон Сектор Газа. Цікавість цього клаптика землі полягає у відсутності фізичного зв'язку з головною частиною країни. Тобто, щоб відвідати Сектор Газа, вам обов'язково доведеться перетнути простір іншої країни.
Чисельність населення і національності
Сьогодні, кількість жителів Палестини мало не досягає позначки в 5 мільйонів чоловік. Ця країна є однією з найстабільніших у прирості населення – 2,9–3,2% щороку. При цьому дуже низька смертність і висока тривалість життя – в середньому 75 років. Примітною особливістю також є той факт, що співвідношення кількості чоловіків і жінок однаково.
Палестинські діти
З національностями складніше буде. У різних районах країни цифри істотно відрізняються. Наприклад, в основній частині країни – арабів близько 83%, а ось в Секторі Газа їх вже 98%. З цифр можна зрозуміти, що домінуюча кількість людей в країні – корінні жителі.
Мова та релігія
Английська – інтернаціональна мова. Цей принцип тут теж діє. Але воно і не просто так, адже Палестина колись була під протекторатом Великобританії. Арабська та англійська мови обов'язкові в школах і використовуються нарівні один з одною, але державною мовою все одно залишається Арабська. Також вивчається іврит, який розуміє більша частина населення.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: Косово – відвойована незалежність
Релігія Палестини міцно пов'язана з національностями. У Секторі Газа 99% жителів сповідують сунітську гілку ісламу. А ось в головній частині країни це показник доростає тільки до показника в 83%. Решта – євреї з 13% та інші віри, з яких 2% – християнство. Майже в кожному місті є молитовні будинки для кожної з релігійних груп.
Урбанизація та зв'язок
Як і в багатьох країнах Сходу, в Палестині домінує споруда невисокого типу. Теплий жаркий клімат робить неприйнятним будувати будівлі вгору, адже нагорі ще спекотніше. Тим не менш, високі будівлі є. Вони прийшли з епохою сучасності і допомогли жителям цієї невеликої країни жити в комфорті і не тіснитися, адже середня щільність по країні – 740 осіб на квадратний кілометр.
Будівлі стоять один над одним
Зі зв'язком в країні все дуже прекрасно. Керує цим усім ізраїльське Міністерство комунікацій. Використовуються такі телефонні коди :+ 970 і + 972. Ці коди блокуються в багатьох країнах, які під час Шестиденної війни напали на Палестину, тому додзвонитися буде складно. Цікавим фактом є те, що Служби безпеки тут зрушені на одиницю нижче, ніж у нас – 100 – поліція, 101 – Швидка допомога, 102 – пожежна служба.
На території Палестини працює два мобільних оператори, клієнтська база яких налічує близько 2 500 000 чоловік, а це вже – половина населення. За стаціонарними телефонами також є велика база клієнтів у розмірі 360 000 користувачів по всій країні.
Сфера поштових перевезень в країні не пасе задніх. Незважаючи на незручне становище двох держав, ця організація працює, долаючи всі труднощі. За пошту в країні відповідає Міністерство зв'язку та інформаційних технологій.
Засоби масової інформації
Галузь засобів масової інформації в Палестині надзвичайно розвинена. У Філістії існують і урядові, і приватні ЗМІ. В основному, їх служба спрямована на пропаганду Палестинської влади і підбурювання проти євреїв, через що вони багато разів піддавалися критиці з причини розпалювання міжнаціональної ненависті. Сумніватися в незалежності ЗМІ Палестини – цілком нормальна справа, адже закони країни всіма доступними способами обмежують свободу преси.
Війна в Палестині йде не тільки фізична, а й інформаційна
Існують 25 ліцензованих радіостанцій, серед яких є відомі Raya FM і Soma-FM. Друковані ЗМІ, наприклад, "Filasteen" або "Аль-Кудс", теж не відстають. Функціонують, звичайно і електронні засоби масової інформації, наприклад, "палестинський телеграф", але урядом введена жорстока блокування джерел, які містять "неправильну інформацію".
Освіта та наука
Освіта Палестини загалом не варто недооцінювати, адже коефіцієнт грамотності населення наближається до позначки 91%, що є одним з найвищих на планеті.
Система освіти розділена з гендерних міркувань. Існують школи, де навчаються окремо дівчатка і окремо хлопчики. Також є загальноосвітні навчальні заклади - їх найменше.
Система навчання і видобутку знань влаштована приблизно як у нас. Спочатку йдуть чотири вступні класи, потім до дев'ятого і вже далі можна піти в училище або продовжувати вчитися далі. Існує величезна маса університетів і професійно-технічних шкіл, адже система освіти орієнтована на створення технічних і гірничих фахівців, які на заводах та шахтах зможуть забезпечити країні гідне майбутнє.
Економіка Палестини
Валюта, курс і банківська система. Інфляція
У Палестині рівнозначно діють кілька валют. Це: новий ізраїльський шекель, Йорданський динар та Єгипетський фунт. Курс головної валюти країни на 2016 рік становив 3,75 долара США до 1 шекеля. Досить хороший показник в порівнянні з країнами СНД. Шекелі використовуються в Автономній Палестині та в Ізраїлі.
Нові ізраїльські шекелі
Інфляція валюти на рік становить приблизно 0,2%, а інфляція споживчих цін 2,6 – 2,8%. Обидва показники говорять про добре розвинену економіку.
Рівень життя населення. Податок
Всі регіони Палестинської держави відчувають малий економічний підйом після відносно недавнього офіційного примирення і виведення військ. Незважаючи на бурхливо розвивається економіку цієї маленької держави, рівень в житті в Філістії все одно низький. Середня заробітна плата складається з третини "мінімалки". Праця дешева і незатребувана. У 2008 році рівень безробіття зріс 41%.
Мітинг палестинців
Так, пільги в медичному обслуговуванні, пенсії, транспортування до місць роботи грають важливу роль. Через пенсії половина робітників йде раніше, ніж потрібно. Закон про працю існує, але ніхто його не дотримується, а через це, в свою чергу починається розруха в економіці і рівні життя. Населення Палестини, що живе за межею бідності, перевалює планку за 30%.
Податки просто прекрасні. В лапках, звичайно. Податки на імпорт для торговців, звичайний податок на додану вартість, недешеві тарифи на" комуналку " та інші різні податки на податки стирають зарплату робітників до нульового стану.
Не дивлячись на все – Палестина бідна "недокраїна". Через те, що більшість комунікацій, важливих інформаційних і транспортних вузлів залишається на території держави Ізраїль, то багато життєво важливі сфери забезпечення тут зведені нанівець. Наприклад, воду дають раз на два тижні, тому Палестинські житлові квартали усіяні чорними бочками на дахах (так звані водонакопичувачі) – там вони накопичують воду. Якщо на будинку немає таких бочок – навряд чи там живуть палестинці, швидше за все це будинок євреїв з водопроводом та іншими благами цивілізації.
Водонакопичувачі – життєво важливі барила з водою
Зі світлом і електрикою теж чимало проблем. Деякі багаті палестинці харчуються енергією сонячних батарей на своєму будинку, але більшості людей така розкіш недоступна, а з огляду на те, що електростанція, що забезпечує місто, залишилася на боці держави Ізраїль, палестинці часто сидять без світла.
Найбільш розвинені галузі країни
Еталонні сфери галузі хоч і дають прибуток державі, але вони вже старі, як не крути. По-перше, в самих розкручених галузях промисловості замішаний найбільший відсоток нелегальної праці.
В економіці Палестини замішані три головні сфери виробництва і заробітку: Сільське господарство, промисловість і сфера послуг. Дохід від цих сфер – 12%, 23% і 65%, відповідно.
В основному, Палестина спеціалізується на вирощуванні квітів, фруктів, овочів і особливо оливок. Також в країні виробляється тканина, мило, цемент і видобувається вапняк.
Не варто забувати і про туристичну галузь, адже вона дає істотний приплив фінансів до державної скарбниці. Сфера туризму та обслуговування приносить 70% бюджету країни, що дуже негативно позначається на економіці. Ні, обслуговування – це, звичайно, добре, проте економіка країни не повинна бути зав'язана на цьому.
Транспорт і пересування
Ніхто не може без транспорту. І Палестина теж. Ще в середині минулого століття на території Філістії була побудована розгалужена широко охоплює мережу залізничних колій, які з'єднували всі куточки країни. Зараз же половина закрита, а половина не працює. Але, тим не менш, залізничне сполучення існує між головними містами і з сусідніми країнами.
Зрозуміло, присутній і автомобільне сполучення у вигляді міжміських автомагістралей і трас. По всій території Палестини прокладено близько 5 000 кілометрів асфальтових доріг.
Мережа автомобільних доріг Палестини
Повітряне з'єднання теж має своє місце. У Палестині знаходиться три пасажирські аеропорти, діють з яких тепер уже два. Під час війни безліч військових і цивільних аеропортів було розгромлено, внаслідок чого сильно порушилася вся інфраструктура.
Морський транспорт у палестинців характеризується тільки приватними човниками, на яких можна вийти в море порибалити або переправити людей з пункту А в пункт Б. Великих кораблів і суден, тим більше військових, держава не має.
Медицина та її доступність
Рівень медицини в країнах, подібних Палестині, дуже високорозвинений. Взагалі, медицина дорога, але ефективна. Нерідкі випадки, коли люди їдуть спеціально лікуватися в Ізраїль. Однак, якщо людині стане погано, його не залишать на вулиці помирати. Приїде «швидка» і зробить все в кращому вигляді.
Дуже розвинена система медичних страховок. Так що звичайному робітнику, який впевнений у своєму роботодавці, боятися нічого, адже в разі форс-мажору буде надана медична допомога будь-якої складності.
Проте, через «недоробленість» країни та її зайнятому місці між автономією та країною, всі сфери життєзабезпечення, в тому числі і медицина, дуже сильно страждають, незважаючи на всі зусилля народу.
Культура Держави Палестина
Культурна спадщина Держави Палестина надзвичайно важлива для всього людства. Ще з періоду Ханаана культурний внесок палестинців вже мав величезний запас творінь мистецтва, літератури, фольклору та народної творчості.
Палестинські костюми виділяються найбільше серед культурної спадщини. Цей дивовижний крій та строкаті кольори у вихорі народних палестинських танців – дабке, змусять довго не закривати очі і ловити кожен рух танцюючих палестинців.
Жіночий національний костюм Філістії
Музика у палестинців теж у своєму роді унікальна. Ритм пісні в сукупності з текстом з чотирьох віршів називається Ataaba – стиль народного співу. Дивовижна і лише частково звідана культура.
Читайте також: Як виглядає невизнана «свобода»: ІДІЛ – фанатизм, іслам і теократія
Не можна залишити без уваги і палестинську архітектуру, адже вона охоплює великий відрізок часу і налічує у себе в запасі з десяток стилів різних епох. Мозаїчне мистецтво разом з монументальною спорудою древніх людей роблять пам'ятки чимось вищим, ніж просто будівництвом. Правила і принципи побудови будівель у народу Палестини суворо дотримувалися, а організація житлових приміщень завжди була на належному рівні.
Сучасна культура Палестини охоплює також кінематограф, сучасну музику та мистецтво, що говорить про культурний розвиток населення. У 1990 р. тут зародився палестинський хіп-хоп стиль, який являє собою змішання фольклорних арабських мелодій та сучасної музики. Подібними творіннями, як вважають творці палестинського хіп-хопу, вони підтримують опір, посіявши насіння своєї культури в світовому саду.
Настрої серед населення
Народ сучасної Палестини – дивні люди. Вони начебто домоглися свого, отримали власну територію і вже знаходяться на фінішній прямій до завершення ПІК та АІК, але їх все ще щось не влаштовує. Знову і знову звучать постріли в житлових кварталах зони А – зони Єрусалиму, яка знаходиться під контролем палестинців, на вулицях між останніми і євреями виникають перепалки з приводу електрики і водопостачання, а також ембарго на роботу для палестинців. Така ось вона-життя на конвенціях ООН.
Варто відзначити їх тягу до своєї країни, тобто патріотизм. Тут він яскраво виражений у вигляді графіті та мітингів. З упевненістю можна сказати – життя в Палестині не для всіх. Тут складно.
Типове для Палестини графіті: малюк лізе по єврейському прапору, тримаючи в руках прапор Палестини
Палестинці – борці за свободу чи терористи?
У Конвенції ООН прописано, що кожен народ і об'єднання має право на самовизначення. Жителі Палестини просто взялися і скористалися цим правом.
Палестина все ще залишається агресором і терористом та продовжує вимагати в Ізраїлю все, що тільки можливо. Під прикриттям ООН їй не страшно нічого. А держава євреїв йде на поводу і намагається вирватися.
Історія Ізраїлю та Палестини дуже насичена як подіями, так і кров'ю, тому туди не особливо хочеться їхати. Те, що в результаті довгого кровопролиття отримали палестинці, і країною назвати по суті не можна. Відсутність армії-це ще добре, але відсутність особистих систем життєзабезпечення ніяк не говорить про сучасну незалежну державу. А вже дика агресія на сусідів-це взагалі щось. Так поводитися з людьми, від яких щось намагаєшся роздобути – не найрозумніший вчинок. Іноді створюється враження, що палестинці – один з оплотів Іділа, але тільки в Ізраїлі. Вони тероризують євреїв та вимагають від них чогось. Хіба не терористи?
Міжнаціональна різанина і неприязнь в сукупності з терактами показала і ту, і іншу сторону в не кращому світлі. Наміри палестинців-неоднозначні і не до кінця зрозумілі. Чи то вони хотіли жити окремо від євреїв, чи то якась група з їхнього народу просто хотіла правити. Проте, потрібно сподіватися на краще і вірити, що цей народ просто прагнув до кращого.
Незважаючи ні на що, вони продовжують жити
