У тимчасово окупованих містах "трикутника" вже майже два роки немає ні повноцінного мобільного зв'язку, ні інтернету. І справа не в технічній можливості. За спробу зателефонувати чи зв'язатися зі світом через мережу людям загрожують "наслідками". Люди змушені користуватися "дарами цивілізації" на свій страх та ризик.
Що відбувається зі зв'язком в окупованих Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному і як реагують на ситуацію місцеві жителі - проаналізував Час Пік.
Лисичанськ не на зв'язку
Просто так взяти та зателефонувати чи вийти в мережу - недоступні "задоволення" для мешканців окупованого Лисичанська. Людей позбавили такої можливості. Звичайно, інформаційна блокада мало кого влаштовує. Ще раніше жителі висловлювалися про те, що ситуація з принциповою відмовою незаконної "влади" більше схожа на "затишшя перед бурею", яке спеціально влаштовує "керівництво міста", побоюючись за свою посаду та розголошення реальної обстановки.
Боротися з порушниками негласної заборони на телефонні дзвінки вирішили радикально. Наприклад, у разі встановлення супутникового обладнання мешканців Лисичанська відвідують "зелені чоловічки". У кращому випадку, можна відбутися штрафом, як стверджують у мережі, у 30 тисяч рублів. Тому навіть ті, хто має доступ до інтернету, здорово ризикують, адже будь-якої миті їх можуть вистежити й "розплати" за те, що в усьому вільному світі норма, не уникнути.
Виникає багато питань та "бунтарські" настрої в "молодій республіці". Мешканці Лисичанська не розуміють, як так виходить, що у вільних українських прифронтових містах немає заборони на використання мобільного зв'язку та інтернету, а в окупації - дзвонити та спілкуватися в мережі не можна. При цьому російські військові в Лисичанську мають доступ до інтернету. Вони мають доступ до багатьох речей, недоступних мирним жителям.
"Чому в нашому, звільненому, Лисичанську люди живуть як тварини, бо хтось вирішив, що вони не гідні ні вчасно викликати "швидку допомогу", ні поспілкуватися зі своїми близькими?", - обурюються у мережі.
Проте відкрито виступати за свої, загалом, скромні права на те, щоб вчасно викликати пожежників чи медиків, жителі Лисичанська в окупації бояться. Тільки боязкі висловлювання в чатах, які відразу видаляються. Тому що не можна говорити про проблеми в умовах бурхливого "процвітання".
У Сєвєродонецьку - "полювання" на тих, хто ще не забув, що таке мобільний телефон
До лютого 2022 року ніхто й не міг уявити, що Сєвєродонецьк за кілька місяців перетвориться з молодого перспективного міста на розбиту та занедбану "глибинку" з первісними методами "перевиховання" людей. Що насправді відбувається в місті - для багатьох загадка, оскільки жителі не стали б відкрито скаржитися, а у разі спроби зв'язати із "зовнішнім світом" - ризикують отримати великі неприємності.
Щоб хоч якось зателефонувати, мешканці Сєвєродонецька піднімаються на дахи будинків. Але окупанти "пронюхали" неладне і почали пильно стежити, на будинках з'явилися попередження про те, що дзвонити не можна. Пізніше окупанти додумалися використати ситуацію собі на благо - людей стали штрафувати.
"Ціна питання - 5 тисяч рублів", - повідомляють в мережі про "тарифи" на дзвінки у Сєвєродонецьку.
Примітно, що дзвінки можливі лише вихідні. Додзвонитися до міста неможливо, навіть якщо людина перебуватиме на даху.
У мережі висловлюються припущення, що таким чином окупанти намагаються зберегти в таємниці реальну обстановку в Сєвєродонецьку. Тому що реальність відрізняється від того, що пишуть у пропагандистській макулатурі. Тож, "військова необхідність", якою пояснюється відсутність зв'язку, зовсім не військова.
Людям пропонують можливість встановлення супутникового інтернету. Але з обмеженням доступу до соцмереж та за великі гроші (мінімум 10 тисяч рублів). Користуються цим привілеєм лише гастролери з російських провінцій, які приїжджають "на заробітки" і самі військові. Жителям міста, мабуть, не довіряють, тому всіляко "оберігають" від виходу в мережу та дзвінків. Але незважаючи на штрафи та ризик, люди продовжують шукати нагоди зв'язуватися з рідними і правда про життя в окупації спливає.
"Щоб мовчали": у Рубіжному не вірять у необхідність інформаційної блокади
Мешканці "трикутника" неодноразово висловлювалися про те, що доступ до мобільного зв'язку та інтернету життєво важливий. Адже насамперед це можливість звертатися до екстрених служб або отримувати інформацію, яку за місцем отримати неможливо. Але росіяни не вважають, що громадяни України на окупованих територіях мають такі самі права. І ніхто за смерті людей, котрі не дочекалися "швидкої допомоги", відповідати не збирається.
У Рубіжному, де навіть з дахів будинків зателефонувати можливості немає, вважають, що ситуація створюється штучно, бо в умовах інформаційної блокади простіше "утихомирювати" людей і контролювати небажані настрої.
"Був би у людей зв'язок, вони б давно повідомили і про дахи тощо. Для цього і немає зв'язку, щоб усі мовчали", - висловлюються користувачі мережі, які побували у місті.
Заборонити тисячам людей виходити на зв'язок - ситуація безпрецедентна. Вона обумовлена не стільки бойовими діями, скільки прагненням створювати картину "райського" життя: якщо ніхто не може поскаржитися або розповісти правду - значить правда може бути якою завгодно. З дозволеного - тільки вкрадені "укртелекомівські" таксофони, бо вони безпечні і по них не розповіси про жахи окупації світу. Втім, навіть таксофони "дозовані" - на три міста їх лише кілька, тому в разі потреби скористатися все одно не вийде оперативно. Російська пропаганда працює, російські військові за місцем наживаються, "щипаючи" жителів за дзвінки собі в кишеню (адже "офіційних" постанов про штрафи за дзвінки або вихід в інтернет немає). Найсміливіші після поїздок у "трикутник" або розмов на межі "злочину" боязко висловлюються про те, що ситуація неналежна - люди не повинні задля сюжетів для російського телебачення страждати. Але окупантів думка людей турбує мало. Адже "звільнення" - це не для людей і не про людей.
Читайте також: Тонуть, але не у воді: Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне охопило "повальне" лихо
