В Україні з давніх часів зародилася традиція прикрашати будинок, одяг та зброю декоративними візерунками. Люди вірили, що вигадливі орнаменти приховують магічну силу, здатну захистити від нещастя, стихійних лих та злих сил. Стіни будинків, посуд та домашні наряди прикрашали загадковими і одночасно простими невибагливими орнаментами. Так з'явився виключно український стиль розпису - Петриківський, де кожна квітка, птах та колір – закодоване послання.
Петриківський розпис зберігає в собі чимало таємниць та загадок, а збереження цієї спадщини - завдання кожного свідомого українця. Час Пік розповість про символічне значення елементів розпису та єдиний у в світі храм, розписаний "Петриківкою".
Трохи з історії
Петриківка
Петриківка - селище міського типу в Дніпропетровській області. Селище має давню історію, яка пов'язана з козацтвом.
Історія Петриківки нерозривно пов'язана з ім'ям останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. Саме за його наказом у 1772 році було засновано велике поселення козаків, яке в подальшому стало селом Петриківка.
З часу повалення Запорізької Січі Петриківка ніколи не знала кріпацтва - їй було присвоєно статус казенної слободи. Петриківський розпис називають "мистецтвом вільних людей", оскільки люди, які не бажали жити в неволі, тікали до козаків у Петриківку. І з тих часів петриківський розпис "розквітає" на стінах селянських мазанок.
У 1957 році Петриківці присвоєно статус селище міського типу. За часів радянської влади в селищі була відкрита фабрика "Дружба".
Петриківський розпис
Петриківський розпис або Петриківка - український декоративно-орнаментальний народний живопис, який сформувався в селищі Петриківка.
Окремі речі з візерунками в стилі петриківського розпису збереглися ще з XVIII століття. Однак в сучасному розумінні цей напрямок сформовано в кінці XIX століття - початку XX століття.
Походження петриківського розпису пов'язують з козацтвом та заселенням Дніпровщини вихідцями з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у XVIII столітті та в першій половині XIX століття.
До 2004 року в Петриківці працювала фабрика "Петриківський розпис" на 100 робочих місць. При фабриці було відкрито Музей історії декоративного розпису. У 2004 році фабрика збанкрутувала та припинила свою роботу.
Сьогодні працює Центр народної творчості "Петриківка", в якому працюють близько 40 майстрів.
Цікаві факти
Здавна петриківським розписом прикрашали одяг, посуд, музичні інструменти та стіни будинків. Вважалося, що він служить оберегом та захистом від пристріту.
Для петриківського розпису характерно рослинний квітковий орнамент, що продовжує традиції українського бароко - яскравого, розкішного та ошатного.
Відкрив петриківський розпис народу історик Дмитро Яворницький. Він досліджував знайдені мальовки-візерунки Петриківки на папері.
Сам малюнок може бути виконаний глиною, рослинними барвниками, олійними та акварельними фарбами, гуашшю, з додаванням молока, спирту, жовтка.
Інструментом малярів-петриківців був пензлик з вовни котів. Саме такі пензлики відрізняються м'якістю, дозволяють наносити малюнок рівно, без розмазування.
Калину на орнаментах зазвичай малювали пальцем - відбиток майстрині служив своєрідним "автографом".
Чорний фон для орнаменту "Петриківки" з'явився лише у середині ХХ століття, традиційним для цього розпису був білий фон селянської мазанки.
Петриківський розпис можна наносити на різні поверхні: дерево, фарфор, скло, шкіру, тканину.
Петриківський розпис 5 грудня 2013 року було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Найбільший петриківський розпис в Україні розміром 133,4 метра потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Його нанесено на зовнішній стороні огорожі бази спецбатальйону "Азов", який дислокується у селищі Урзуф Першотравневого району Донецької області.
Символічне значення
З давніх-давен українці декорували будинки, одяг, вироби ручної роботи та предмети повсякденного вжитку яскравими візерунками. Вважалося, що вони залучають до господаря удачу, захищають його від нещасть, стихійних лих та злих сил, покращують здоров'я.
Розпис був безпосередньо пов'язаний з силами природи, уособлював споруду, будинок, прив'язував його до світу, до землі, насичував земною силою. Так символіка несла у собі народні знання, вірування та уявлення про себе, світ, сенс життя.
Кожна деталь подібних зображень несла у собі приховане, символічне значення. Іноді народні умільці зашифровують у своїх малюнках додатковий сенс та благі побажання.
Основним та найбільш вживаним елементом розпису є дерево життя,"вазон".
Кожна деталь розпису несе у собі символічний сенс:
- вазони, птахи - земне життя,
- риби та змії - потойбічний світ,
- виноград був побажанням плодючості,
- дуб уособлював чоловічу енергію, хоробрість та відвагу,
- мак втілював сімейну пам'ять та силу роду,
- барвінок висловлював молодість, розвиток,
- айстри символізують красу та радість,
- троянди представляють пристрасть,
- волошка зображує вірність,
- жоржини висловлюють подяку.
Проходить час і розпис як мистецтво потроху втрачає свій глибокий сакральний сенс, замінюючись на прояви багатої творчої фантазії. Збереження народної спадщини - завдання кожного свідомого українця.
Єдиний у світі храм, розписаний "Петриківкою"
Храм Святого Петра Могили і Собор Успіння Пресвятої Богородиці будувався більше 20 років на гроші парафіян.
У 2018 році було зроблено проєкт розпису храму, але з об'єктивних причин його не змогли реалізувати. На початку травня 2020 року цей проєкт побачив небайдужий до життя міста та країни місцевий житель Кирило Долімбаєв, він вирішив спробувати вдихнути друге життя в цей унікальний для України та світу проєкт.
28 травня 2020 року він написав пост-звернення у Facebook до всіх жителів міста та України про свою ідею і наступного дня пішли перші пожертви від меценатів. Оздоблення храму здійснювалося спільними пожертвами. Понад 500 благодійників - з Маріуполя, всієї України та навіть з-за кордону - пожертвували на роботи близько 300 тисяч гривень.
З 15 червня 2020 року стартував розпис Храму Святого Петра Могили і Собору Успіння Пресвятої Богородиці у Маріуполі Донецької області. Саме в цей день зроблено перший дотик пензлем майстрині зі Львова Ольги Черемушкіної центрального фасаду стіни майбутнього Кафедрального собору ПЦУ.
При виконанні проєкту вона вирішила трохи відійти від традиційних кольорів петриківського розпису - червоного та жовтого – і адаптувати оздоблення храму під море, оскільки Маріуполь – приморське місто, і кольору національного прапора України.
Тому на білому тлі, який символізує чистоту та щирість, розцвіли сині і жовті кольори спокою, сили та мудрості, кольори життя та багатства.
Втілити проєкт у життя вдалося менше, ніж за два місяці. Сукупна площа нанесених візерунків становить 500 погонних метрів.
Для Ольги Черемушкіної це не перша велика робота. Вона брала участь у проекті "Моя стихія" з розпису тетраподів, які досі стоять на підступах до Маріуполя. А перший свій рекорд майстриня встановила в Урзуфі, розписавши паркан полку "Азов".
На сьогодні це єдиний храм, як в Україні, так і в світі, який повністю розписано самобутнім українським стилем "Петриківка". Дане досягнення зафіксовано як рекорд України Національним проектом Книга рекордів України. Про це йдеться на сайті Книги рекордів України.
Імена меценатів, які збирали кошти на розпис внесеного до національної Книги рекордів Маріупольського храму ПЦУ, увічнять на меморіальній дошці, яка розташована на стіні храму.
Крім того, на території храму на величезному гранітному камені встановили триметрову статую Архангела Михаїла - це перша кована інсталяція святого такого розміру. За задумом автора, статуя буде своєрідним оберегом для Маріуполя і всієї України. Куванням близько місяця займався майстер з Чернівців Андрій Хорт, ескіз статуї було узгоджено з ПЦУ.
15 вересня 2020 року відбувся візит Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Епіфанія (Думенко) до Маріуполя.
Митрополит освятив унікальні розписи Храму Святого Петра Могили і Собору Успіння Пресвятої Богородиці, а також встановлену на території храму статую Архангела Михаїла.
