Другий день візиту голови КНР Сі Цзіньпіна в Росію продовжував свідчити про те, що Путіну не вдалося забезпечити безлімітне двостороннє партнерство з Китаєм, на яке він, ймовірно, сподівався.
Про це повідомляє ISW, керуючись аналізом своїх експертів, передає Час Пік.
Путін і Сі 21 березня підписали "Спільну заяву Російської Федерації та КНР щодо поглиблення всеосяжного партнерства та стратегічного співробітництва, вступу в нову еру", в якій наголошувалося, що російсько-китайські відносини є всеосяжними, стратегічними та на найвищому рівні в історії.
Спільна заява окреслює різноманітні двосторонні наміри та підтверджує відданість Росії та Китаю державному суверенітету та територіальній цілісності один одного, серед інших дипломатичних обіцянок.
Однак зобов'язання, взяті Сі та Путіним, були особливо однобокими, що вказує на те, що Сі погоджується на більш стриману версію російсько-китайських відносин, ніж Путін, ймовірно, бажає.
Сі похвалив Путіна, підтвердив прихильність Китаю до Росії в РБ ООН та посилив позицію Китаю щодо політичного врегулювання війни в Україні; але Сі не пішов далі, ніж запропонувати ці заяви.
Путін, навпаки, оголосив про низку заходів, які сигналізують про продовження орієнтації Росії на Китай та залежність від нього в енергетичному та економічному секторах, які виглядають дуже однобокими порівняно з відносно незначними зобов'язаннями Сі.
Сі, крім того, не сигналізував про намір надати підтримку війні Росії в Україні поза розпливчастими дипломатичними запевненнями, що, ймовірно, є кроком назад від того, що Путін сподівався забезпечити на переговорах.
Путіну, ймовірно, не вдалося забезпечити саме те партнерство, яке йому потрібно і якого він бажає, і Сі, ймовірно, покинув Москву, забезпечивши запевнення, які є більш однобокими, ніж Путін припускав.
Путін зауважив, що Росія і Китай провели "дуже обґрунтований і відвертий обмін думками" щодо перспектив подальшого розвитку російсько-китайських відносин. У такій риториці помітно бракує мови, яка зазвичай використовується в дипломатичних читаннях, щоб свідчити про те, що обидві сторони дійшли остаточних і суттєвих домовленостей.
